Бородянка forever!

Інформація про Бородянський район

17 Mar 08 19:15:37 GMT

Бородянський район – район розташований у західній частині Київської області, утворений в 1923 році. Площа 0,9 тис. км². Станом на 01.01. 2002 року в районі проживає 57,8 тис. чол.

На території району знаходиться 5 селищ міського типу – Бородянка (райцентр), Бабинці, Клавдієво -Тарасове, Немішаєве, Пісківка та 43 сільські населені пункти. Залізничні станції: Бородянка, Клавдієво, Немішаєве, Тетерів, Спартак. Автомобільних шляхів загального користування 206,4 км, зокрема, з твердим покриттям 199,4 км.

В адміністративно-територіальний устрій входить 5 селищних та 19 сільських рад.

Транспортна мережа району складається з 11 автобусних маршрутів.

Поверхня – моренно - зандрова і алювіальна, слабо-хвиляста та горбиста рівнина.

Район знаходиться у межах Київського Полісся в теплій агрокліматичній зоні з недостатньою вологою. Метеостанція знаходиться в смт Пісківка.

Ріки басейну Дніпра – Здвиж, Тетерів та Пісчанка. Споруджено 33 ставки (загальна площа водного дзеркала – 53,5 га). Грунти дернові слабо та середньопідзолисті, піщані і глинисто-піщані, подекуди супіщані, сірі лісові та темно-сірі опідзолені, лучно – болотні. Площа лісів – 40,5 тис. га (сосна, дуб, береза, осика, вільха). Насаджено 320 га лісосмуг та заліснень, 31,2 тис. га пісків.

Герб Бородянського району

27 Jan 08 13:11:14 GMT

Герб Бородянського району

Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук Герб Бородянського району

Герб Бородянського району - це щит розколотий на червоне і зелене поля та перетятий срібним струмком (хвилястою ниткою).

На верхній частині накладений срібний лелека, знизу і праворуч - срібна розкрита книга, знизу й ліворуч - срібне зображення заводів.

Вінок, обгорнутий синьо-жовтою стрічкою символізує Україну, на території якої розташований район. Квітка калини символізує Київську область, до складу якої входить Бородянський район. Вінок складається із золотого колосся, яке символізує багаті врожаї, та основну культуру, що вирощується в районі, гілок сосни та дуба, що символізують хвойні та листяні ліси.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0...

Герб Бородянки радянського періоду

27 Jan 08 13:10:26 GMT

БОРОДЯНКА

Герб радянського періоду

Герб радянського періоду затверджений 15 лютого 1990р. Щит розтятий лазуровим і червоним золотим списом з таким же прапорцем. В центрі натурального кольору лелека, що летить над схрещеними зеленими дубовими листями і пагоном сосни. У вільній частині квітуча гілка каштана природного кольору у червоному полі. В золотому картуші напис "БОРОДЯНКА" старовинним шрифтом. В базі картуша - серп і молот. Автор Б.Б.Шулевський.

Історія

27 Jan 08 13:07:53 GMT

Бородянка

Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Бородя́нка - селище міського типу в Київській області, адміністративний центр Бородянського району.

Історія

Вперше згадується у 1190 р. як поселення Козятичі, спалене пізніше монголо-татарами. Наступна згадка відноситься до 1509 р., у грамоті шляхтичам Макаревичам на с. Бородянку.

Згідно краєзнавчих матеріалів встановлено

"Бородянка містечко на лівій стороні ріки Здвиж, за 5 верст від Києва та 8-ми нижче села Нова Гребля. Жителів проживає (на 1864р): православних 1400, римських католиків 9, євреїв 284.

У 1783 році проживало 1290 одних росіян. Резиденція поміщика Ламберта Осиповича Понятовського і його контори, що розпоряджається його маєтками.

До Бородянського маєтку в даний час зараховуються села: Дружня, Загальці та села: Качали, Песківка, Галенка і Нова Буда з 29669 десятинами землі.

Власникові крім цього маєтку, належить село Салькове у Переяслівському повіті і третій частині доходів Шендерівського маєтку. У Бородянці знаходиться крім двох водяних млинів полотняний і шкіряний заводи, а у всьому Бородянському маєтку нинішнім власником заведено чотирипільне раціональне господарство, з багатьма удосконаленнями у технології землеробства.

Бородянкою володів гетьман Виговський. Але в 1660 році 31-го грудня, цар Олексій Михайлович подарував це містечко сукупно із селами: Загальці, Нова Гребля, Мосани і Красносільє (за Прип'ятью) Києво-Михайлівському монастиреві.

Проте, Польський уряд не визнав пожалувань, зроблених російськими монархами, тому ці маєтки було силою віднято від монастиря, не без кровопролиття, як звичайно відбувалось у ті часи. У листі Палія до гетьмана Мазепи, наведеному у Венички, сказано, що в 1693 році на другий день свята Різдва Христова, поляки винищили в містечку Бородянка багато люду, трупами услали землю.

З половини минулого століття Бородянка з околишніми селищами до самого Горностайполя належала Євстафію Потоцькому - чеснику коронному, а потім Вінцентію Потоцькому коронному подкоморію.

До кінця століття Бородянський маєток після короткого перебування у власності відомого Моршковського (президент цивільної палати у Житомирі був блискучий юрист), був проданий Савицькій, від якої в 1820 році був куплений батьком дійсного власника Ламбертом Понятовським, а після його смерті маєток перейшов у спадщину згідно родинних прав Йосипу Шембеку. Недалеко біля Бородянки на дорозі до Берестянки є могила де захоронено 18 юнаків поляків, що загинули у сутичці з поліцією в 1863 році у Бородянці (Загін з 200 молодих поляків під керуванням Ольшанського направлявся з Києва до Польщі щоб прийняти участь у повтанні проти Росії)."

Населення - 11,9 тис. осіб.